-3.5 C
Киев
Среда, 12 февраля, 2025
додомуЖитлово-комунальні тарифиЗелена влада хакнула економіку країни. Разом із мізками її жителів

Зелена влада хакнула економіку країни. Разом із мізками її жителів


Письменник і режисер 43-річний Олег Сенцов презентував фантастичний роман «Другу також варто придбати». Онлайн-трансляція велася на сторінці львівського «Видавництва Старого Лева» у Facebook

Дія відбувається в США. Головний герой Джим Гаррісон сидить у вбиральні й гортає науково-популярні журнали, його дружина готує сніданок. У місто вторгаються з космосу. Позаземні ящірки прагнуть врятувати людей від них самих. Беруть під контроль і нав’язують свої правила, за сюжетом.

Сенцов працював над книжкою 2017-го під час ув’язнення в російській колонії в Якутії. Роман на 560 сторінок написав кульковою ручкою в зошитах. Чернетка була готова за три місяці, а ще за два – чистовик. На початку 2019-го він зробив другу редакцію і відправив поштою на волю.

 
Олег СЕНЦОВ, 43 роки, режисер, письменник. Народився 13 липня 1976-го в Сімферополі. Батько – водій, мати – вихователька. Закінчив Київський економічний університет за спеціальністю ”маркетинг”. Навчався на кінематографічних курсах у Москві. Захоплювався кіберспортом. Відкрив у Сімферополі комп’ютерний клуб. 2008-го став співзасновником кінокомпанії ”Край Кінема”. Зняв короткометражний фільм ”Добре ловиться рибка-бананка”, згодом – ”Рік Бика”. 2011 року зняв на власні  тис. повнометражну стрічку ”Гамер” – про хлопця, який грає у відеоігри. Актори працювали безкоштовно. Картину показували на українських і міжнародних кінофестивалях. 2013-го працював над фільмом ”Носоріг” – про 1990-ті. Розпочати зйомки не встиг. Поїхав до Києва на Революцію гідності, приєднався до Автомайдану. Під час захоплення Криму ”зеленими чоловічками” розвозив продукти в заблоковані українські військові частини. Організовував мітинги ”За єдину країну”. 10 травня 2014-го російські силовики затримали його за звинуваченням у підготовці терактів. Засудили до 20 років колонії суворого режиму. Нагороджений орденами ”За мужність” III та I ступеня. 2016-го отримав Національну премію України імені Тараса Шевченка за фільми ”Гамер” і ”Носоріг”. У травні 2018-го почав безстрокове голодування з вимогою звільнення всіх українських політв’язнів у Росії. Тривало 145 днів. Став лауреатом премії Європарламенту імені Андрія Сахарова за свободу думки. На волю вийшов торік 7 вересня під час обміну полоненими між Україною й Росією. Автор збірок автобіографічних оповідань ”Жизня” й ”Маркетер”, романів ”Купіть книгу – вона смішна” та ”Другу також варто придбати”. Живе в Києві. Має доньку 18-річну Аліну й сина Владислава, 15 років

Модерує презентацію головна редакторка видавництва Мар’яна Савка, 47 років. Спілкуються через відеозв’язок. Савка виходить у прямий ефір із домашньої бібліотеки, а Сенцов – із книгарні-кав’ярні Старого Лева в Києві. Говорить українською. Протягом розмови підписує понад 200 примірників роману для читачів, які зробили попереднє замовлення.

– Ти створював роман у не надто веселі часи. Але в ньому багато гумору. Це те, що дає змогу триматися на плаву і не втрачати життєвої енергії. В який момент почав писати? – каже Мар’яна Савка.

– Це мій другий роман. Над першим «Купіть книгу – вона смішна» працював 10 років тому. До того були оповідання. Це перший досвід великого твору. Подумав, ну хто читатиме цю маячню? У передмові звертався до своїх 18 читачів, тому що на більше число не розраховував. Тоді ж придумав другу і третю частини, ніяк не пов’язані між собою, крім імені головного героя. Вирішив, якщо перша книжка матиме хоч би 18 читачів і буде видана, напишу продовження.

Роман вийшов, коли я був у російській в’язниці. Почав отримувати позитивні відгуки. Люди писали: «Прочитав твою книжку – дуже зайшла, я так сміявся». Зрозумів, що комусь мій стиль подобається.

У тюрмі маєш вільний час – я щодня протягом трьох місяців писав. Дуже швидко – майже по розділу в день.

– Досвід ув’язнення став основою сюжету?

– Так. Головний герой кілька разів потрап­ляє в якісь види полону. І ці відчуття передаються на сторінках. Але це більше досвід із Криму 2014 року: окупація півострова російськими військами і колабораціо­нізм частини населення та місцевої влади. Це книжка не про інопланетян, а про нас.

Я думав про невдалі спроби США у просуванні демократії на Близькому Сході, зокрема із застосуванням військової сили. Тому дія відбувається в Америці. Інопланетяни беруть країну під контроль і змушують американців жити за їхніми правилами. Початкова ідея була – показати, що відбувається з людьми, які вказували іншим, як треба жити. Головна тема твору – прагнення суспільства, технічно й інтелектуально розвиненішого, нав’язати правила життя менш розвиненому.

«Усі ми карлики, які стоять на плечах у велетнів» – ця фраза годиться і для вчених, і для письменників. Прабатьками цього твору, велетнями, на чиїх плечах виникла ця робота, стали Рей Бредбері зі своєю «Бетономішалкою» та брати Стругацькі з «Другим нашестям марсіян». Звичайно, я не намагався пародіювати сюжет або тим паче стиль. Але на будь-якого письменника впливають книжки, які він читав і які його формували. Я намагався розвивати цю тему, вносити своє, придумувати алегорії і смисли. Ховаючи все це за простим пригодницьким сюжетом.

книжка про те, що якась незрозуміла зелена влада хакнула економіку цілої країни. Разом із мізками її жителів. А замість усього культурного простору їм дали один величезний телевізійний кабачок, що літає, – продовжує Мар’яна Савка.

– Я писав тоді, коли ніхто не чув про Зеленського. Назвіть це пророцтвом. Але я бачив «зелених чоловічків». На жаль, вони досі тут. Та відліт станеться, я в цьому не сумніваюся.

– Твій герой – маленька людина, обиватель. Він не народжувався бути героєм, революціонером, який зупинить вторгнення у спокійне життя американського містечка.

– Цей образ списав з одного кримського друга. Він був саме такий – добрий, але трохи тюхтій, якого жінка тримала в кулаку, прилюдно шпиняла. Це було комічно і трагічно.

– роман показує вторгнення і зміну режиму. Підставляй під інопланетян когось конкретного, і буде зрозуміло, що вони загарбники. Але нібито з добрими намірами. От містечко жило звичайним життям. Опиняються в ситуації, коли втратили електроенергію і не розуміють, що буде. Немає нікого, хто може пояснити, де влада, поліція, військо. Аж доки не з’являється дирижабль у формі кабачка, на якому якась реклама. З неї жителі дізнаються, що їх «ощасливили» – інопланетна цивілізація хоче їх врятувати, бо вони на межі загибелі.

– Я навмисно надавав американцям наших рис. Бо, коли читаєш про себе, ти не на 100 відсотків щирий. Сміятися з інших легше, ніж із себе.

– Мабуть, це антиутопія за жанром. І героїчний твір про боротьбу. Як обиватель може стати ключовою людиною в незрозумілій війні.

– Ми все це бачили на Майдані. Усі, хто прийшов до влади після Революції гідності, не були ключовими особами в тій боротьбі. Це зробили громадяни, які вийшли на вулицю.

– »Чому вам цікаво писати про чоловіка-­тюхтія?» – зачитує Мар’яна Савка запитання від глядачів.

– Із цього починається роман. Він жив собі до 30 з гаком років, а потім сталися події, що змусили його змінюватися. Хоча, кажуть, люди не змінюються. Та насправді – навпаки. Якщо хочуть. Їх змушують це робити обставини. Хтось залишається таким, як був. А хтось росте. Мій твір – про таку людину. Мені це цікаво, бо схоже на мене. Численні кризи зробили мене таким, який я є. У дитинстві був слабкий і духом, і тілом. Але випробування мене розвивали.

– Глядачка пише: «Коли я прочитала опис книжки, подумала, що це щось схоже на Олега».

– Кожен автор пише про себе. Бо себе знаєш найкраще. Письменник дивиться у внутрішній світ. Переносить себе в інші обставини й думає, як поводився б. Вивчає себе на прикладі інших персонажів в інших умовах.

– В ув’язненні хтось із наглядачів цікавився, чим ти займаєшся?

– Так. Коли людина пів дня сидить у куточку й пише, то постає запитання: «Що ти там пишеш?» – «Книжку». – «Про що?» – «Про інопланетян». Дуже коротке спілкування.

– Чи маєш думки про третій роман?

– Написав його після того, як вийшов із голодування. Це був кінець 2018-го та початок 2019 року. Всі три твори веселі й легкі, але я їх створював у найважчі періоди.

Більшу частину першого роману писав 2010-го – в найчорніший рік. Тоді все розвалилося, література стала терапією.

В Якутії був період, коли відбулися обміни. Поміняли Надію Савченко та Геннадія Афанасьєва. А ми – залишилися. Було невесело. Щоб якось себе тримати, я почав писати книжку «Другу також варто придбати».

Автор: www.nashformat.ua
 
Фантастичний роман Олега Сенцова ”Другу також варто придбати” розповідає про вторгнення позаземної цивілізації. Вийшов у львівському ”Видавництві Старого Лева” у травні
Фантастичний роман Олега Сенцова ”Другу також варто придбати” розповідає про вторгнення позаземної цивілізації. Вийшов у львівському ”Видавництві Старого Лева” у травні

Після закінчення голодування було зрозуміло: я програв. Що тоді не зміг перемогти Путіна. Щоб себе підбадьорити, став писати третю книжку.

Я не планую творчості. Прийшла ідея, не виходить із голови, і ти починаєш писати. Творчість ірраціональна, інтуїтивна. Не можна передбачити, як воно піде.

Під час роботи над романом маю приблизний план – на героя, події. Але зазвичай задумав одне, а розгортається інакше. Ти плануєш це, а персонаж зробив так, як він хоче. І ти просто записуєш. Герої починають жити власним життям. Це значить, що вони справжні, звільнилися від автора.

– В інопланетян у книжці немає гумору. Як і людських емоцій. Це наші і слабкість, і сила. Одні емоції можуть ламати людей, інші – давати життєву міць. Гумор рятує у кризових ситуаціях.

– Я писав насамперед для себе. Але це приємно, коли ти цікавий іншим. Багато важить. Означає, що люди розуміють речі так само, як ти. Так зустрічаєш свою людину. Не спілкувався з нею особисто, але через книжку ви якось з’єдналися.

– »Які у вас ідеальні умови для написання?» – запитують глядачі.

– Коли починав писати, я йшов на кухню, заварював чай. Треба, щоб це була ніч і ніхто не ходив. А я тихесенько писатиму, якщо прийшло натхнення. Так було раніше. Я знав, що письменники можуть творити в будь-який час і змушують себе робити це щодня. Зміг цього навчитися ще до в’язниці. А там цю навичку прокачав. Вставав о шостій ранку, займався своїми справами та сідав за вузенький шматочок стола. Туди міг покласти тільки зошит – більше жодного місця. Потім перевірка – відвели, привели. Продовжую писати.

– Як дітям прищеплювати любов до читання?

– Сформулював свою думку про це в одному з листів із в’язниці. Усе, чого ви повинні навчити дітей, – читати книжки та говорити правду. Інше додасться.

«Фільм «Носоріг» – перша заявка в українському кінематографі, щоб художньо переосмислити 1990-ті. Не тільки як соціальне явище, а як моральний і духовний вибір. Це історія бізнесмена, який зумів пережити неспокійні часи, пройти фізичні й моральні випробування. У чомусь вийшов переможцем, у чомусь – ні. Сенцов сам був бізнесменом. Мав клуб із кіберспорту в Сімферополі. Хоче передати власний досвід і загалом досвід свого покоління. Це новаторська спроба обдумати недалеке минуле України, перше десятиліття існування держави», –

Олександр Гусєв, 40 років, кінокритик

Режисер хоче зрозуміти, що відчуває людина, яка вбиває

На вересень запланували початок зйомок другого фільму Олега Сенцова – кримінальної драми «Носоріг». Проєкт стрічки отримав фінансову підтримку від Польського кіноінституту.

Колишній бандит згадує життя. З дитинства вважає, що треба бути сильним і безжальним – тільки так можна здобути авторитет і вижити в 1990-ті. Бере участь у рекеті, пограбуваннях, убивствах. Створює бригаду, стає кримінальним авторитетом, але втрачає сім’ю. Зустріч із незнайомцем дає шанс усе змінити, за сюжетом.

«У кожній людині від народження живе квітка, – розповідає головний герой. – Це його душа – чиста і світла. Але життя поступово припорошує її пилом і брудом, гнітить і топче – перетворюючи квітку на бур’ян, а людину на лайно. Щоб таким не стати, я почав захищатися бронею. З кожним роком вона ставала товща, і з часом я перестав відчувати будь-що. Але в нашому житті недостатньо захищатися, треба вміти й атакувати. Для цього треба мати зброю. І в мене почав рости ріг. З роками ставав усе більший, нападав я все частіше і врешті-решт перетворився на носорога».

Задум картини з’явився 2011-го. Підготовку розпочали за два роки. Зняти не вдалося через незаконне ув’язнення Сенцова в Росії.

2016-го за дебютну стрічку «Гамер» і незавершену роботу «Носоріг» режисеру присудили Шевченківську премію.

– Фільм побудовано у трьох часових проміжках, – розповідав Сенцов 2013-го. – Минуле – це історія головного героя Носорога від дитинства і до підпільного життя в Німеччині. Розповідається у хронологічному порядку. Переривається фрагментами однієї довгої розмови в машині з людиною, якій Носоріг сповідується. Ця бесіда відкриває справжню сутність героя. Вона відбувається в сьогоденні. Фінальна сцена – це майбутнє. Яке існує, можливо, лише в голові Носорога.

Кадри стрічки будуть насичені деталями, звичками героїв. Картина – ритмічна й динамічна. Але не через монтажну нарізку, а завдяки щільності наповнення життям.

«Носоріг» – це кіно про особистість, яка пройшла через багато випробувань. Намагається розібратися в собі. Режисерові не цікаво показувати, як одна людина вбиває іншу. Хоче знати, що вона відчуває при цьому і як потім із цим живе.





Джерело: gazeta.ua

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

- Advertisment -

Most Popular

Recent Comments