Останнє десятиліття було липке й важке – для мене, для України й людства. Проминуло під знаком широко метастазуючої «нової світової війни».
Про це каже письменниця Оксана Забужко. Презентувала збірку есеїстики «Планета Полин» у прямому ефірі онлайн-проєкту «Літкур’єр: читання уголос». Його транслювали на сторінці «Форуму видавців» у Facebook, пише журнал «Країна».
«Планета Полин» — це вибране, найважливіші есеї Забужко за більш як 20 років. Присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму. Найраніший текст – «Прощання з імперією» 1997 року, написаний на смерть Йосипа Бродського. Найсвіжіший — цьогорічний «Час деміургинь» про Ольгу Токарчук. Також серед героїв книжки — Леонід Плющ, Соломія Павличко, Софія Яблонська.
«Є вислів, що мова – це діалект з армією і флотом, — каже Забужко. — Література теж, на превеликий жаль, пов’язана з танками. Світовий інтерес до вашої літератури різко зростає, коли виявляється, що у вас є держава, яка вміє себе захистити. Це цинічно звучить. Не означає, що маємо приймати ці правила гри й самі ставати цинічними. Але мусимо розуміти, що планета не населена рожевими поні та єдинорогами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відчуття апокаліпсиса Україна переживала двічі — Забужко
Колись у 1990 роки була екранізація роману Джейн Остін «Гордість і упередження». Транслювалася по нашому телебаченню. Український дубляж був за новинку – ми його всі жадібно ковтали. І я сказала – з ноткою письменницької заздрості – «Які класні все ж таки в англосаксів оці їхні дєвушки. Мері Шеллі, Джейн Остін, сестри Бронте. Яка в них чудова жіноча література. У товаристві тому був один неглупий лікар – а вони цинічніше дивляться на життя, ніж митці. Сказав фразу, котра мене потрясла: «А чому ти думаєш, що якби Україна володіла Африкою і половиною Азії, то Марко Вовчок і Леся Українка виглядали б гірше?» До того не думала про це в такому ракурсі. Розуміла, що наша література – класна, відповідає світовим стандартам. Чому ж її не знають? Але, як я кажу всім студентам україністики, яких на різних широтах ніби немало з’явилося, ви багато знаєте про курдську літературу? Вас вона цікавить? А там теж є письменники й, можливо, непогані.
Зв’язок між тим, чи виграємо ми в цій війні, і тим, який буде інтерес до нашої літератури, – прямий і безпосередній. І коли нам кажуть, що «искусство вне политики» – ні. Це вам говорить людина, яка перекладена у 20 країнах».
Повну версію матеріалу читайте в журналі «Країна» від 25 червня.
Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в Луцьку в сім’ї викладачів-філологів. Коли мала 8 років, родина перебралася до Києва. Закінчила філософський факультет та аспірантуру з естетики Київського університету імені Тараса Шевченка. Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Викладала естетику й історію культури у столичній консерваторії. Із 1988-го – старша наукова співробітниця Інституту філософії Академії наук України.
У 1992–1994 роках працювала в США як запрошена письменниця і фулбрайтівська стипендіатка. Викладала україністику в Пенсильванському, Гарвардському та Піттсбурзькому університетах.
Перший вірш опублікувала у 12 років. Із 1985-го видала шість поетичних збірок. Також – прозу, есеї, публіцистику, листування з мовознавцем Юрієм Шевельовим, розмови з польською журналісткою Ізою Хруслінською. Із найвідоміших філософсько-літературознавчих праць: «Шевченків міф України», Notre Dame d’Ukraine – про Лесю Українку.
1996-го вийшов друком дебютний роман «Польові дослідження з українського сексу». Вважається першим бестселером незалежної України. Перевидавався 10 разів. 2006-го визнаний «книжкою, що найбільше вплинула на українське суспільство за 15 років незалежності», за соціологічним опитуванням агенції «Еліт-профі». Перекладений 15 мовами.
2009-го з’явився роман «Музей покинутих секретів». Це родинна сага на 832 сторінки, де переплітаються три покоління – від 1940-х до 2004 року. Твір здобув низку відзнак, зокрема Літературну нагороду Центральної Європи «Ангелус». Торік увійшов до топ-20 найкращих романів XXI століття за версією швейцарської газети Tages Anzeiger.
Нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня. Торік отримала Шевченківську премію за збірку публіцистики про виклики сьогодення «І знов я влізаю в танк».
×
Джерело: gazeta.ua
