Мер столиці Данії, Копенгагена, пішов у відставку, зізнавшись в кількох випадках сексуальних домагань.
Френк Єнсен займав пост мера з 2010-го. Він вибачився перед жінками, яких образив, і оголосив, що йде з посади, і з поста депутата правлячої Соціал-демократичної партії. Про це пише британська The Independent.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українець розповів, як Данія переживає вихід із карантину
Рішення 59-річного політика прем’єрка Метте Фредерікса назвала правильним. Вона також похвалила його за якісну 30-річну політичну діяльність.
«Цілком очевидно, що у нас в Соціал-демократичної партії є проблеми. Зараз це необхідно змінити», — сказала Фредерікса.
Дві жінки недавно розповіли газеті Jyllands-Posten про сексуальні домагання зі сторони Єнсена в 2012-му та 2017-му роках. Одна працювала в партії. Вони розповіли, що обидва інциденти сталися на світських подіях – Єнсен торкнувся їх проти їхньої волі.
«Я вирішив піти з поста мера, щоб у партії було достатньо часу, аби знайти мені заміну перед наступними виборами до місцевих органів влади», — сказав Єнсен.
Відставка сталася після серії гучних справ про сексуальні домагання в Данії в останні місяці — жінки в політиці, кіноіндустрії і мас-медіа виступили зі скаргами на поведінку колег-чоловіків і начальства.
Раніше цього місяця лідер Соціал-ліберальної партії Мортен Остергаард пішов у відставку, коли з’ясувалося, що неналежним чином торкнувся колись колеги-жінки.
Богдан НАЗАРЕНКО – голова Громадської ради при виконавчому органі Київської міської ради (КМДА)
Для голови Громадської ради при КМДА, виконавчому органі Київської міської ради, Богдана НАЗАРЕНКА надійним тилом є сім’я як в буквальному значенні, яка складається з дружини, донечки і синочка, так і фігурально – за смислом сім’єю є вся громадськість Києва, яка покладається на Богдана Станіславовича через різні представництва. Це не гучно сказано: покладається. Хто стикався з вирішенням різних нагальних буденних проблем міста, знає про небайдужість, рішучість і наполегливість БОГДАНА НАЗАРЕНКА та доведення ним будь-якої справи до позитивного результату.
Сім’я – це місце, де тебе зрозуміють і допоможуть, порадіють твоїм успіхам, а в разі невдачі скажуть: «Ми тебе любимо!»
Час переломної віхи історії країни
За таких кажуть: народився активним. Ще з шостого класу в школяра Богдана проявився хист до політичної і громадської діяльності. Він був політінформатором, ґрунтовно готувався, штурмував газети, приходив до однокласників озброєним різними цікавинками, новинами з інформаційного простору. Грав вистави, в тому числі на історичну тематику, в шкільному театрі. Писав вірші.
Коли прийшов час обирати майбутню професію, зупинився на фаху «вчитель історії і права». Вступав до Київського педагогічного інституту імені Горького. Покладався завжди на свої сили і кмітливість. Зачислили аж за третім разом. За першим – провалив екзамен з теми Другої світової війни. То ж зразу після такого провалу сімнадцятирічним пішов працювати з пізнавальними мотивами звичайним робітником в музей війни, будівля якого є одночасно п’єдесталом для монумента «Батьківщина-мати». За рік роботи освоїв все про битви.
Богдан НАЗАРЕНКО – киянин, хоча в документах про народження зазначено Донецьку область. Мати родом з Черкащини, з міста Звенигородка. А тато – з Донеччини, Старобешівського району, селища міського типу Новий Світ. Познайомилися батьки студентами в Києві, тут створили сім’ю. Та коли настав час пологів, мати гостювала тоді на Донбасі в чоловіковій родині. То ж в Богданові так своєрідно поєдналася Україна.
Студентські роки Богдана випали на вікопомний переломний період розпаду радянської імперії і утворення Незалежної України. Розпочинав студентське життя 1989-го в Київському педагогічному інституті імені Горького, а вищу освіту здобув уже в 1994-му в Українському державному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова.
В студентські роки при універі Драгоманова окрім основного фаху здобув ще три спеціальності: керівник театрального гуртка, інспектор охорони пам’яток історії та культури, інструктор шкільного туризму.
Грав в студентському театрі. Його активність заскалювала. Познайомившись з іншими молодіжними театрами, Богдан об’єднав їх в асоціацію аматорських театрів, які були при київських вишах, палацах піонерів чи потім будинках творчості. Театрали-аматори ходили одні до одних в гості, мінялися турами, організовували фестивалі.
Брав участь в археологічних розкопках. Описував їх для збереження в музеях.
Щодо шкільного туризму – водив дітей по Карпатах, з наметами, наплічниками.
Зайняв перше місце в альма-матер на Олімпіаді педагогічної творчості.
Був на факультеті капітаном команди «Що? Де? Коли?».
Працював пліч-о-пліч з людьми, які творили історію
За фахом Богдан попрацював буквально пів року, ще навчаючись на п’ятому курсі університету. Після закінчення навчання планував їхати викладати історію в село. Але громадська активність взяла верх. Вже студентом, на п’ятому курсі, набирався практичних навиків у виборчій кампанії, після якої народними депутатами стали Олександр Ємець і Артур Білоус. Відомим українським політиком Анатолієм Матвієнком була створена партія «Трудовий конгрес України». Туди й запросили Богдана працевлаштуватися. Він був у них першою штатною одиницею. Це був невеликий своєрідний клуб за інтересами, який переріс згодом у владну Народно-Демократичну партію.
З того часу і закрутила громадсько-політична робота.
Б. НАЗАРЕНКО працював пліч-о-пліч з людьми, які творили історію: Анатолій Толстоухов, Євген Кушнарьов, Іван Плющ, Олександр Ємець, Артур Білоус, Анатолій Матвієнко, Роман Безсмертний, Віктор Ющенко, Валерій Пустовойтенко, Анатолій Кінах… Як жартує Богдан Станіславович, він їм всім «підносив патрони». Писав протоколи, організовував з’їзди, прес-конференції, виборчі кампанії…
Євген Кушнарьов і два Анатолії Толстоухов і Матвієнко навіть побували на Богдановому весіллі.
Другиня Світлана
Богдан з Світланою познайомилися в День Незалежності України на Майдані Незалежності. Обмінялися телефонами. Наступного дня зустрілися і більше не розставалися. Після дворічного їхнього сімейного життя мама Світлани зізналася, що перед їх з Богданом зустріччю мамі приснився був віщий сон, в якому вона побачила ще не знайомого їй тоді майбутнього зятя.
З дружиною Світланою
Дружина Світлана – киянка в першому поколінні, мама родом з Житомирщини, тато – з Кіровоградщини. За першою освітою Світлана – фельдшер-лаборант, за другою – соціальний працівник, закінчила державний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Нині працює у Фонді соціального страхування. Була підприємцем, майстер з манікюру і педикюру. Раніше працювала педагогом-організатором в підлітковому клубі, який спеціалізувався на роботі з дітьми і молоддю з функціональними обмеженнями. Це було на Харківському Шосе. Шість років за сумісництвом займала посаду керівника реабілітаційного центру для дітей-інвалідів. Працювала в дитячій лікарні, санепідемстанції.
Богдан добре знає Київ. З дитинства жив на Лісовому масиві в Деснянському районі, закінчив тут 147 школу. Створив газету «Наш дім – Лісовий масив» і однойменну громадську організацію. Потім з дружиною Світланою мешкали на Оболоні. З 1999 року проживають на Позняках в Дарницькому районі.
Дочка Дарина, 19 років, навчається на другому курсі на факультеті економічної логістики в університеті «КРОК»
Син Іванко навчається в ліцеї-інтернаті №23 «Кадетський корпус» з посиленою військово-фізичною підготовкою Шевченківського району м. Києва, в якому є класи кадетів і класи панянок. Займається бальними танцями. Брав участь в Чемпіонаті України з бальних танців, в різних турнірах.
Чиновництво
Після штатної роботи в партіях Богдан НАЗАРЕНКО отримав досвід чиновницької діяльності, шість років очолюючи Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в Дніпровській районній держадміністрації міста Києва. Коли приступив до роботи, то в Центрі працювало всього 12 чоловік, а коли звідти йшов – то приблизно 350-400 чоловік – за рахунок об’єднання за ініціативою Б. НАЗАРЕНКА в один потужний позашкільний заклад всіх підліткових клубів, клубів за місцем проживання. По суті провів реформу. Всі приміщення облікували. Керівникам гуртків, організаторам надали статус, присвоїли категорії, їм стали зараховувати педагогічний стаж. Легалізували платні послуги за танці, карате, бокс, фехтування… Відповідно, вперше за 25 років було зроблено ремонти, в кожному підлітковому клубі з’явилися комп’ютери. Закупили меблі, кондиціонери, обновили станки. Відбулося насправді друге дихання.
По переводу попрацював певний час заступником, а потім начальником Управління молоді та спорту в Дарницькій районній держадміністрації міста Києва. Першим в районі, ніхто до НАЗАРЕНКА раніше цього не робив, Богдан Станіславович провів паспортизацію всіх спортивних закладів, незалежно від підпорядкування і форм власності.
Започаткував фестиваль «Студентська республіка»
Хто чув про фестиваль «Студентська республіка»? Його колись в 90-х започаткував саме Богдан НАЗАРЕНКО. Перед тим Богдан був в 1995-му в Португалії, поїздив по Україні. Скомпілював все. Вперше провели таку програму в рамках святкування Дня молоді 1998 року в Києві, а з 1999-го фестиваль «Студентська республіка» втілюється як всеукраїнський проект, тобто на рівні кожного регіону України. З 2002 р. програма підтримується профільними органами державної влади, відповідальними за реалізацію освітньої та молодіжної політики. В чому суть проекту? Це гра в політику. Молодь грає в політику. В кожній області в кожному обласному центрі протягом трьох днів у парку, на стадіоні, острові відбувається табір під назвою «Студентська республіка». Туди запрошуються представники активних студентських середовищ: лідери студентських парламентів, студентських профспілок, творчих об’єднань. І вони там грають в «Студентську республіку». Є домовленість, що всі три дні – це така держава. Придумується грошова валюта, наприклад, – «шара». Обирають студентського мера, студентський парламент. Проходить виборча кампанія, як вона має відбуватися. Є виборча комісія. Одночасно – концерти, семінари, ігри…Дуже цікаво, змістовно. Цей проект досі існує. Дівчата і хлопці уже зареєстрували Всеукраїнську молодіжну громадську організацію «Студентська республіка». Вже проводять зимову «Студентську республіку». Вийшли на міжнародний рівень. Дуже багато лідерів «Студентської республіки» стали міністрами, народними депутатами. Тобто, як потішні війська при Петрі І, – проводить аналогію, розповідаючи про своє дітище Богдан НАЗАРЕНКО. Студенти погралися в політику, а потім самі стали політиками.
«Дарниця.org» – вирішення проблем громадськості шляхом публічності
Коли до влади прийшла Партія регіонів, Дарницьку РДА очолив Сергій Вітовський, Богдан НАЗАРЕНКО не спрацювався з ним. Пішов у центр зайнятості. Оволодів навиками водіння машиною.
З друзями придумав проект «Дарниця.org». До нині є відповідний сайт. В чому головна ідея проекту? Вирішення проблем громадськості шляхом публічності. Наприклад, комунальна служба розрила асфальт, залатала дірку в трубі, – поїхала, а асфальтове покриття не відновила. Подібних проблем багато. Різні: з сміттєвими звалищами, фашистською свастикою на будинках, відкритими ливневими стоками і каналізаційними люками, десь невчасно подали гарячу воду, стихійна торгівля, незаконна забудова і тому подібне.
«Активісти висвітлювали ці проблеми на сайті, і потім писали запити до влади, щоб влада робила свою роботу, а громадськість її контролювала: коли ви це припините, коли ви усунете неполадки? Влада каже: ми не можемо з тієї чи іншої причини… Але ж найнадійніший контроль – це публічність, бо влада боїться публічності, – впевнений Б. НАЗАРЕНКО. – Що таке влада? Це конкретний чиновник на конкретному місці, який крім зарплати має певні преференції. Коли чиновник бачить, що кияни не просто написали заяву про ту чи іншу проблему, а коли її публічно висвітлили, то він зацікавлений, щоб швидше вирішити це питання.»
«Наведу приклад, – розповідає Богдан Станіславович. – Ми з цього розпочали наш проект. Якийсь мешканець знайшов проблемне питання: у дворі стояв КАМАЗ, самоскид, уже 15 чи 20 років там стояв. Всі знали, хто господар його, в самоскида вже пробиті шини були, він нікуди не їздив, купа металобрухту стояла фактично, весь обписаний, обмальований, обфарбований, брудний, перетворився на звалище. Ми зробили матеріал про це, оприлюднили на сайті, написали запити. І почалося. Адміністрація району: а це не наше, міліція: а це не наше, інші комунальні служби: а це не наше. Ми написали в місто.
Нас замітили. Звернулися до нас з ТРК «Київ», приїхали, познімали, резонанс пішов. А ми весь час одночасно розміщували цю переписку на сайті «Дарниця.org». То ж давали можливість людям дивитися на алгоритм вирішення питання. Тобто, будь-яку проблему можна таким чином вирішити. ЖЕК написав: шановний житель квартири такий то, заберіть свій самоскид. Отже, показали, що вони теж щось зробили. В якийсь момент, це було перед Новим роком, в грудні, самоскид невірогідним чином перемістився на зелену зону. З паркового місця. Ми знову: прийде весна, не місце йому стояти на зеленій зоні, заберіть його взагалі. Вони думали, що ми відстанемо, адже вони звільнили паркове місце. Проблема ж від цього не вирішилася. Вони звільнили проїзд. Ми далі продовжували писати, 48 листів відправили. І напередодні 8 березня, коли ми вже написали навіть прем’єр-міністру, самоскид раптом зник. Ми дійшли до результату.»
«Поки ми займалися цим об’єктом, – продовжує свою розповідь Богдан НАЗАРЕНКО, – в нас було в середньому по дві-три новини в день, вони були ексклюзивними на сайті. В цей час, поки ми займались цим КАМАЗом, водночас створили на головній сторінці сайту інтерактивну карту кинутої автонерухомості Дарницького району. Як з’ясувалося, було біля 60-ти різних таких об’єктів – і мотоцикли, і катера, і автобуси без скла, і причепи якісь, купа машин якихось різних марок. Ми постійно спонукали міліцію до відповідних дій.
Паралельно створили карту фашистської символіки, яка була намальована на будинках: всякі свастики, мілітаристські знаки. Балансоутримувачі будинків і ті, хто обслуговує будинки, установи з благоустрою і реклами: куди ж ви дивитеся, чому не слідкуєте?.. Чому ви не звертаєте на все це увагу?
Також ми створили інтерактивну карту по відкритим люкам, ливневим стокам, куди падали тварини, люди, колеса машин, а всі метали від цих люків – на жаль, в пунктах прийому металобрухту…
Створили інтерактивну карту сміттєвих звалищ по Дарницькому району. Щороку проводиться весняний місячник благоустрою. В місто доповідає район: під час весняної толоки місячного благоустрою ми змогли ліквідувати стихійні сміттєзвалища, з 29 залишилось 14. Я потім підходжу до начальника благоустрою: а де ви діли 15? Куди ви їх ліквідували? Сміттєві полігони не приймають. Відповідь: а ми все завезли на один із 14-ти. … Чиновники звикли переливати з пустого в порожнє,» – розповідає Богдан Станіславович.
Активність Громадських рад
«Коли з’явився механізм громадського контролю через Громадські ради, я теж зацікавився цим інструментом, – зазначає Богдан НАЗАРЕНКО, – Перша Громадська рада Постановою Кабміну була створена 2010 року. Але реально я два роки пропустив. Потім зайшов простим членом в Дарницьку Громадську раду. Потім через два роки її очолив. Потім пішов в місто. Досі цими питаннями займаюся. Є в нас цікаві результати громадської роботи Громадських рад.
Можна надувати щоки: ми можемо, ми хочемо, зустрілися з тим, написали листа туди, провели форум. А всі питають: а де ж результати? Зрозуміло, що часто можна говорити, що результат – це процес. Але ж процес не може бути безкінечним.
Під час Форуму «Велика Столиця»
Приклад. Ми вже два рази провели загальноміські Форуми «Велика Столиця», кожному із Форумів передували галузеві семінари по районах міста. Галузь освіти розглядали на семінарі в Дарницькому районі. З подачі дарничан в одній із Резолюцій Форуму є дуже цікавий пункт: ініціювати розробку, проектування, і будівництво 4-го поверху на триповерховій школі. Тобто, будівництво житла росте. Інфраструктура за ним не справляється. Нові школи і садочки будуються повільними темпами. Умовно кажучи, збудували школу на 500 місць, чи 700, чи 1000, а за цей період будинки в Києві по кількості дітей, які там живуть і найближчим часом будуть жити – уже 10, 15, 20 тисяч. Тобто в рази більше. Темпи будівництва соціальної інфраструктури у вигляді шкіл, садочків, медичних закладів, транспорту, доріг не доганяють темпи будівництва житла. Ми виступаємо проти такого безвідповідального будівництва, виступаємо, звичайно, за нові школи, садочки, але там – поки плани, проекти, бюджети, то ми наразі – за створення проектування четвертих поверхів на триповерхових школах. Тим більше, що існують школи з трьома поверхами. Коли ми добудуємо ще один поверх для старшокласників (не для маленьких дітей) на приміщенні школи, яка розрахована нехай на 800 місць, то це дозволить збільшити потужність мінімум ще на 200 дітей. А це вже – економія. Просто треба добудувати. І це є вирішенням на певному етапі певних проблем. Ми запропонували: давайте розробимо такий проект на базі 315 школи в Дарницькому районі. Звернулись до народного депутата Віталія Сташука. Через Кабмін вибили гроші, субвенцію на проектувальні роботи. Показали КМДА. Вони кажуть: ми не можемо, ми не встигаємо, треба закласти в бюджет… Ми вписали цей пункт в Резолюцію на своєму Форумі «Велика Столиця». Пройшов рік-півтора. І в 315 гімназії 4-й поверх зараз добудовується. Це була наша ініціатива. А таких шкіл в Дарницькому районі –11, по місту Києву –100. То ж це – вихід із ситуації.
Інший приклад. Деснянський район. До Громадської ради міста звернулись з черговою проблемою: там була велика стоянка, на 300 чи 500 машин. А по Генплану мала бути школа і дитячий садочок. Поки не було коштів, не враховано в бюджеті, цю територію зайняли і розмістили стоянку. Але ж стоянку розмістили незаконно. Що люди не робили: і писали, і вимагали, і підписи збирали, і огорожі валили. Кажуть: добре, не виходить у Вас зараз збудувати школу і садочок, ну хоча б оформіть це як автостоянку, щоб кошти йшли в бюджет, а не незрозуміло куди.
З цією проблемою активні мешканці звернулися до учасників галузевого семінару з освіти в Дарницькому районі, який проводила Громадська рада при Дарницькій РДА (перед міським Форумом «Велика Столиця» Громадські Ради в кожному адміністративному районі Києва проводили галузеві семінари відповідної тематики: щодо ЖКГ, медицини і т. п.). Якраз Дарницький район був галузевий по освіті, Громадська рада Дарницького району підтримала активістів. Записали цю вимогу громади також в Резолюцію Форуму «Велика Столиця». Далі звернулися згідно Резолюції у відповідні комітети, департамент, до мера: чому таке відбувається?, дайте відповідь. Буквально за два тижні до Форуму громадськість приходила з цього питання до голови Деснянської РДА, він відповів, що то не його справа, мовляв звертайтеся до КМДА, в правоохоронні органи. А от уже через два тижні після Форуму «Велика Столиця» у фейсбуці появилася інформація від імені голови Деснянської РДА: ми працюємо з громадськістю, щойно відбулася спільна нарада з структурними підрозділами міської і районної влад і прийнято рішення побудувати дитсадочок на Радунській. Пройшов рік – і дитячий садочок побудовано, з першого вересня минулого року він функціонує.»
Влада не чує громадськість, хоча громада вибирає цю владу
«В цьому році вирішив балотуватися до Київради. Чому? – роздумує Богдан НАЗАРЕНКО. – Я голова Громадської ради при КМДА уже друге скликання. Займаючись громадською діяльністю, бачу що Громадська рада це непоганий інструмент, але не досконалий для вирішення питань, ініціатив громадськості. Головне питання в тому, що міська влада не зацікавлена вести конструктивний спільний діалог з громадою. Наприклад, ви будуєте будинок. В незаконний спосіб. Всі закривають очі. Якщо будинок будується з дотриманням всіх нормативних документів – я за, але, якщо громадськість виступає проти, якщо ви для цього засипаєте озера, вирубуєте ліси, не поновлюєте їх – це колапс. Тобто влада не думає, що буде завтра. Чиновники думають тільки про сьогодні, про заробіток чималих коштів особисто для себе, своєї команди, своїх сімей. Потрібен ефективний діалог між владою і громадськістю. Щоб влада чула громадськість, а громадськість розуміла, що робить влада. Зараз цього немає. Це подібне на мішуру. Влада дає кістку, як собакам, а ви нею користайтесь. Це можна бачити абсолютно в різних напрямках. Наприклад, як Генеральний план формується, як розбудовується місто. Свіжий приклад – метро на Троєщино. Це будівництво уже стало притчею. Тридцять років будується. Кличко п’ять років тому перед виборами обіцяв, чотири роки нічого не будували, в останній рік процес зрушив з місця. Але те, що він почав хоча б щось робити, не вирішує всього питання ліквідації транспортного колапсу з Троєщини. Будує міст, з нього хоче будувати з’їзди, які пройдуть по ділянках садових кооперативів; господарі будинків там заасфальтували за свої гроші дорогу, приватизували свої будинки, а тут піде техніка – і… Місцеві мешканці виступили проти. Їх ніхто не слухає. Треба, і все тут. А куди ви далі дорогу поведете? І до чого тут метро? Відбувається чергова маніпуляція. Там є Урочище Горбачиха, на його території хочуть створити новий квартал. Піде потім дорога на Троєщино чи ні – це вже десяте питання. За оцінками спеціалістів, метро, якщо зараз розпочати правильно будувати, в кращому випадку запустять аж в 2035 році. Так кого ми обманюємо? Які п’ять років? Прийти до влади, щоб стати мером і обманути всіх? Це конкретний приклад, як влада не чує киян. А таких прикладів дуже багато.
Парадокс. Влада не чує громадськість, хоча громада вибирає цю владу. Тобто треба створити механізми взаємодії між владою і громадськістю. Я був рік тому в Польщі, в Варшаві. Як це у них відбувається на практиці. Там є Комісія суспільного діалогу – аналог нашої Громадської ради. Але там Комісія має робочі групи по всіх районах Варшави. І вони входять до складу цієї Комісії. А у нас зараз окремо Громадська рада при КМДА і окремо Громадські ради при районах. Так, ми об’єднали їх в Координаційний комітет, але це не передбачено нормативними документами, тобто районна Громадська рада не підпорядковується міській Громадській раді. У них – по іншому. У них є загальна міська структура, називається Комісія суспільного діалогу, а по районах створені робочі групи, які входять до складу Комісії суспільного діалогу. До Комісії суспільного діалогу входять не лише громадськість, але і обрані депутати, представники влади – всі спільно колегіально вирішують проблемні питання міста. Цей досвід у Варшаві запозичили з Берліну, з Німеччини. Відбувається ефективний суспільний діалог.
Нашому місту, як і всій країні, потрібне нове прочитання поняття місцевого самоврядування. Ми кажемо: територіальна громада міста Києва. Але територіальну громаду міста Києва киянам нав’язали зверху. Тобто, як би ми в кожному районі, на кожному клаптику, на кожній вулиці, при кожному будинку вибирали своїх делегатів, тобто – представників до вуличного комітету, вуличний комітет – до квартального, квартальний – до міжквартального, міжквартальний – до районного, а вся ця структура вибирала б мера і депутатів, то ця структура була б пов’язана знизу.
Ми уже скільки років створюємо в Києві ОСББ! Але вони створені ледь в половині будинків міста. Чому? Бо люди бояться брати на себе відповідальність. Люди звикли критикувати владу абстрактно. Але ми маємо зрозуміти, якщо хочемо змін на краще в своєму будинку, щоб не було наркоманів, щоб прибиралось, щоб були консьєржі, обладнана прибудинкова територія, щоб були зелені насадження, паркани, пофарбовані лавочки, замінені качалки і т. д., то ми маємо об’єднуватися, щоб спільно думати про свої майданчики, про свої оселі. А по факту, ми чекаємо, що прийде добрий дядя і все за нас зробить. В цьому немає смислу.
Під час засідання Громадської ради при КМДА
Отже, чому я йду до Київської міської ради? По-перше – налагодити і запустити механізм ефективної співпраці, взаємодії, суспільного діалогу між владою і громадськістю. По-друге – надати нове бачення, нове розуміння самоврядування в місті Києві. Щоб знизу доверху вибирали – це передбачено всіма документами. Конституція України, Закон про самоврядування, Стратегія розвитку громадянського суспільства, Статут територіальної громади міста Києва, – все передбачено – потрібна лише політична воля на рівні міста. Наприклад, райради були ліквідовані при Черновецькому Київрадою. Не Верховною радою, не судом. Київрада прийняла рішення: ліквідувати. Спочатку прийняли рішення при Омельченку зробити з чотирнадцяти десять райрад, а згодом і про ліквідацію. Першим питанням першої Резолюції Форуму «Велика Столиця» було якраз відновлення районних рад в місті Києві пропорційно до населення. Вроді наближаємося до якогось рішення. Кажуть, що до кінця року буде прийнято Закон про столицю, в якому передбачатиметься відновлення районних рад. Або відновлення, або створення нових. Або буде їх десять, або шістдесят – не важливо. Головне – ми йдемо до цього і прийдемо.»
В Дарниці проживаю уже 21 рік
«Ця система виборів передбачає, що депутати Київради будуть представляти не тільки партії, але і окремі райони. Я балотуюсь від Дарницького району, в якому проживаю з сім’єю уже 21 рік. Маю розумітися на всіх питаннях, проблемах, і намагатись їх вирішити. Я працював у владі, знаю як думає чиновник. Є громадським діячем, то ж знаю, що потрібно громадськості. А між ними потрібний баланс. Щоб і вовки ситі, і вівці цілі. Я знаю, навіщо йду в Київраду і що я там буду робити. Безумовно, буду розраховувати на підтримку Громадської ради. Коли стану депутатом Київради, то піду з посади голови Громадської ради при КМДА, бо поєднання не можливе. Але підтримуватиму широкі верстви громадськості.
Чому «Наш край»? Партія ідеологічно близька по духу. Ми задумувалися, чи перетворити Громадську організацію «Велика Столиця» в партію, але то не було наше основне завдання, та і не встигали ми. Я не шукав цю партію, мене сюди запросили. Мені близьке гасло партії. Це партія господарників і професіоналів. Я вважаю себе таким. За мною є певний бекґраунд,певний досвід. Я зможу на місці депутата Київради реалізувати себе, свої здібності, свої спроможності,» – впевнено наголошує Богдан НАЗАРЕНКО.
У вівторок у зв’язку з проведенням на НСК «Олімпійський» футбольного матчу між командами «Динамо» (Київ) та «Ювентус» (Італія) можливі деякі зміни у роботі столичного метрополітену.
Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба КП «Київський метрополітен».
«Перед початком гри можливе обмеження (закриття) на вхід для пасажирів станції метро «Олімпійська». Після її закінчення, з метою забезпечення належного перевезення пасажирів, можливе обмеження на вхід станцій «Палац спорту», «Олімпійська» та «Площа Льва Толстого», — йдеться у повідомленні.
Читайте також: «Київавтодор» готовий до оперативної ліквідації підтоплень
Механізм застосовується з міркувань безпеки для уникнення масового скупчення пасажирів на платформах станцій, підкреслили в КП.
Як повідомлялося, матч «Динамо» — «Ювентус» розпочнеться на НСК «Олімпійський» о 19.55.
— Трускавець ми відмінили, хоч років з 20 туди їздили. Чоловік возив аналізи тамтешньої води в лабораторію. Виявилась далекою за мінерально-хімічними властивостями від східницької, — каже 60-річна світловолоса киянка Галина Коржанівська. Зустріли її у центрі бальнеологічного курорту «Східниця», що за 20 кілометрів від Трускавця і Дрогобича, та за 100 – від Львова. Питаємо дорогу до місцевих мінеральних джерел. Селище міського типу із населенням 2,5 тисяч жителів має площу 735 га. Розташоване поміж гірських перевалів на висоті 600-900 метрів над рівнем моря. Курортом вважається з 1976 року. На території Східницького родовища мінеральних вод налічується 38 джерел і понад 17 свердловин з різним фізико-хімічним складом. Тут лікують захворювання обміну речовин, органів травлення та сечовивідних шляхів. — Паралельною вулицею осьо спускаєтеся кілометрів 2 може, то там буде обладнане джерело «3». А трохи далі вбік у лісі – джерело «18». Ще новий бювет в том году построїли. Зовсім близько – пів кілометра в протилежний бік, — розповідає. — Роками їздимо, і моря не треба. Ні з печінкою, ні з почками проблем не маю. Чоловік 15 років з діабетом, то майже не відчуває його. У великих санаторіях є лікарі-терапевти, ультразвук. Приписують, скільки води пити. Я свою норму вже знаю – «Содової» грам 150 на день для кишечного тракта і «Нафтусі» , від камнів у нирках, для жовчі хароша вона. «Нафтусі» можна і побільше пити. 21 день отдихаєм і весною во время строгого карантина тут були. А зимою по «Новій почті» звідси воду замовляєм на сайті. — Не боїтеся новий вірус підхопити далеко від дому? — А шо ж його бояться тут? Воздух, ліси, людей мало. То в Києві скорше набратись – обидва зяті в бізнесі. Але ми бережемся. Обом – за 60 вже. В ресторани, на масажі не ходим, хоч їх на кожному кроці тут настроїли. Гуляємо тільки, піднімаємось на холми, що починаються від джерел, — розповідає жінка. — Які тут ціни на відпочинок? — Ми в «Фортуні» остановились. Задоволені, четвертий раз приїжджаєм. Цього разу господиня обіцяла взяти з нас не 1400 за сутку, а зі знижкою – 1200. Номер з удобствами. Полотєнца, постінь часто міняють. Входить трьохразове пітаніє з меню на вибір. На сніданок каші на молоці і на воді, блінчики, сирники, омлет з тєфтєлями. В обід можна вибрати борщ або суп. Гарнір до цього із м’ясом по-гуцульськи чи рибою, або банош дають. Салат обов’язково на обід і на ужин. Ще тортік чи пірожок можна взяти на десерт. На вечерю тоже гарнір з рибою або м’ясом, перепілка навіть раз була. Майже те саме мали в «Три сини та донька», що он там на горбі видно білий корпус. То найдорожчий готель у Східниці. Аквапарк є у них. По 5 тисяч за двомісний номер з харчуванням платили і послугами на території. «Київська Русь», «ДіАнна» тут такі ше з дорогих – до 4 тисяч номери. А в частніків тут можна знайти і за 700 з чотириразовим харчуванням.
Автор: Валерій Шмаков
Карпатські пейзажі
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Назвали 5 найкращих лікувальних курортів України
Центральна вулиця селища, де прощаємося з киянкою, має назву Золота Баня. Бере початок з автостанції. Посередині пів кілометрової вулиці розташована селищна рада із облаштованим сквером навпроти і недавно відремонтованим стадіоном. З будь-якої точки вулиці видно білосніжний храм Святих апостолів Петра і Павла УГКЦ із п’ятьма банями вкритими позолоченою бляхою та дзвіницею з п’ятьма дзвонами. Заходимо до селищної ради. Будівля виглядає недавно відреставрованою – зі свіжою побілкою персикового відтінку. По центру розташований герб міста – жовтий ведмідь на фоні зелених карпатських ялинок. На першому поверсі майстри ще штукатурять кабінети. Чути, як свердлять перфоратором. На сходах зустрічаємо заступника селищного голови Романа Майстрика. Чиновник років 30 – у піджаку та джинсах.
Автор: Валерій Шмаков
Роман Ярославович Майстрик
— Пріоритетний напрям розвитку Східниці – це туризм, — каже Роман Ярославович. — Цього року недоотримали в бюджет півтора мільйона гривень туристичного збору через карантин. Ці гроші могли б скерувати на інфраструктуру, яку активно розбудовуємо від 2010 року – початку першої каденції теперішнього селищного голови Івана Піляка. У 2015 році збудували амфітеатр на 500 місць, Співоче поле. З останніх втілених проєктів — сучасний, зручний бювет мінеральної води джерела «2с», який відкрили торік у червні. Ця вода дуже затребувана, нормалізує кислотно-лужний баланс у шлунку. 14 жовтня вже цього року відкрили реконструйовану надкаптажну споруду – джерела «1». Обновили підходи, встановили лавочки. Проект дає можливість зберегти лікувальні властивості мінеральної води та забезпечує тривале користування цілющими надрами.
*** До бювету мінеральної води від автостанції 300 метрів. Йдемо повз ятки з сувенірним крамом. Найбільше тут продають вишиванок, магнітів і спеціального посуду для пиття води із художнім розписом. Через кожні 200 метрів — салони краси і масажні кабінети.
Сусідка курортників приймала, і жеби не виливати воду, вона її пила. Попила 2 тижні і на операцію, камінець пішов.
Проїжджою частиною йдуть двоє до чоловіків років 60-ти. Цікавимося, чи місцеві. — З самої Східниці. Мене Микола звати, кума — Валєра. Кум з Донеччини, — каже чоловік з горбинкою на носі. Одягнений у класичні штани, з-під смугастого светра видно накрохмалений комірець сорочки. — В мене мама зі Східниці, виріс я на Донбасі, а все життя тут прожив. На пенсії зараз. Туристів не тримаю. Помагаю трохи в сусідів на будівництві. Або дров привезу, нарубаю комусь. А до того їздили на будову в Польщу, Росію, бо в Східниці більше роботи нема, — каже Валерій у жовто-синій футболці та потертих джинсах. — І я не тримаю. В мене внуків багато. А сусіди всі тримають. Беруть по 200-300 гривень за ліжко. В хаті є окрема кухня для туристів. Сам собі їсти вариш і ніде не лазиш, — каже Микола. — А звідки туристів найбільше приїжджає? — З Кривого Рога найбільше. В них екологія нікудишня, кажуть, горобці червоні літають. Зі Світлогорська повно, Слов’янська, Києва, Одеси, — відповідає. — Звідтам як приїжджають, то з нами стараються говорити по-українськи. Бачать певно, що по-руски їм відповідати не буду.
Автор: Валерій Шмаков
Микола і Валерій
— Ви водою східницькою теж лікуєтеся? — питаю в обох чоловіків. — Нє, не рухаєм. «Нафтуся» мочегонна, вимиває солі, пісок з нирок… — починає Валерій. — Того і не п’єм, — його перебиває Микола. — В кожного камінці є. Їх не треба чіпати. Сусідка курортників приймала, і жеби не виливати воду, вона її пила. Попила 2 тижні і на операцію, камінець пішов. Жінкам легше, а чоловікам то больно було б. «Содову» п’ють, коли повишена кислотність. Як нині напитисі горівки, а завтра «содової» — попустить. А «Бромова» ше є. На нерви помагає. — Ходіть школу вам покажем, нашо вам той бювет. Ремонти там поробили. До виборів може, — говорить Валерій. — Але цей голова найбільше за бувших зробив — вулиці всі асфальтовані, освітлені, бювети ото облагороджує. Майданчик спортивний зі спецпокриттям будуть, а туво парк буде, — показує на заліснену ділянку уздовж вулиці. При Союзі Східницю завалили. Усі гроші йшли в Трускавець. Східницю не хтіли розвивати, бо тут ліпша вода. Ще є джерело «25-26», то, переповідають, коли Андропов захворів, тут набирали воду, везли в Стрий на військовий аеродром і звідти відправляти йому до Москви. Ще можна нафтою Східницю розвивати, але владі зараз не до того.
Дід за Польщі заробляв 500 злотих, що можна було 5 корів купити
Підходимо до подвір’я школи. Навпроти — закинуте приміщення під ржавим дахом із побитими вікнами. Над входом абревітура МГВУ. Гілки з кущів навколо будівлі вплітаються через вікна всередину. — А тут майстерня була. На промисел робили металеві інструменти. Станки ще всередині збереглися, а во він розкаже, він там працював, — Валерій вказує на сивого чоловіка у джинсах і спортивній куртці з неоновими вставками по той бік вулиці. Той підходить до нас, подає руку.
Автор: Валерій Шмаков
Богдан Пронів
— Механічна майстерня років 15 тому закрилась. Кузня там була. Станки для інструментів робили. Ще за Польщі працювала. Я прийшов у 1967-му, — розповідає новий знайомий 80-річний Богдан Пронів. — А то музей буде колись, — показує на ржаву цистерну завдовжки метрів 6. — То насос, яким підогрівали нафту, що йшла по нафтопроводу, аби не було закупорки. Він в другому місці працював. Ним качали нафту до Борислава за 14 кілометрів, де є управління «Нафтогаз». Свердловину закрили і насос зняли. Давала 500 кубів нафти на добу. Не було тут ні колгоспів, ні радгоспів, а всьо нафта. Я сам роками працював на заводі в Бориславі. І дід мій працював, і мама, тато, дядько, дочка. Дід за Польщі заробляв 500 злотих, що можна було 5 корів купити, на всю сім’ю хватало. Я тоже непогано заробляв. Вже 16 років на пенсії. Маю 5 тисяч 300 гривень пенсії, але то було 240 доларів раньше, а тепер що? Тепер і працювати нема де. Чоловік з 30 може зараз працюють у Бориславі на «Нафтогазі». Решта поїхали до Португалії, Іспанії. Син тоже їздив по заграницях, але потім в АТО пішов, тепер голова їхньої Спілки у Східниці. Говорять, тут і на 50 років поклади нафти і газу є, але фондів нема, щоб бурити. Ті Коломойскі, Ахмєтови знають, куда мають вкладати.
Автор: Валерій Шмаков
Насос Wothington, яким з 1912 року нафта, видобута у Східниці, транспортувалась трубопроводом на залізничну колію в Борислав
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Нафта проступає крізь фундаменти будинків» — у місті обмежили водопостачання
*** Біля бювету джерела «2с» черга із 6 чоловік. Хто з літровими пляшками, хто з п’ятилітровими бутлями. Припарковані з десяток машин. У магазині поряд продаються пусті пляшки для води. Літрові — 5 гривень, п’ятилітрові — по 12. Поряд з дверима табличка з обмеженням, що можна набирати воду не більше 750 мілілітрів. Всередині — три дозатори. Середній перев’язали навхрест червоною стрічкою для дистанції між відвідувачами. — Порівняно з минулим роком туристів у нас зменшилося відсотків на 10, — каже директор комунального підприємства «Східницькі джерела» селищної ради 38-річний Олег Гірник.
Автор: Валерій Шмаков
Люди набирають воду у питтєвій галереї на свердловині 2С
— Сезон відкрився на дві місяці пізніше цього року через карантин — у серпні. Триватиме до кінця жовтня. Найбільше туристів з Києва, Одеси, Дніпра, центральної та східної України загалом. Львів’яни теж є, але приїжджають на день переважно, води наберуть та й назад. Дороги хороші, за півтори години доїхати можна. Тамтого і позатамтого року побільшало поляків і литовців. Це через співпрацю з їхніми містами-побратимами. Деякі проекти в селищі втілили на кошти Євросоюзу. З Трускавцем не конкуруємо, в кожного – своє. Приїдуть до Трускавця, то і до Східниці заїдуть, — розповідає за столом у невеликому кабінеті 2 на 4 метри, відділеному склом у приміщенні бювету. Останній зачиняють на 10-хвилинну перерву — це роблять кожні дві години. Клінінг-менеджер Тетяна усі водозабірні крани і водостоки обробляє антисептиком.
Автор: Валерій Шмаков
Директор Олег Гірник і клінінг-менеджер Тетяна
Воду з «357» джерела називають в народі – «гліцеринка», вмиваються нею.
— Тут набирають гідрокарбонатну натрієву воду для покращення функціонування кишково-шлункового тракту, — продовжує директор. — В народі її називають «Содова». Понижує кислотність. За призначенням лікаря переважно її п’ють тричі на день по 150 мілілітрів протягом двох-трьох тижнів. Зловживати не радять. Тому на сесії міськради обмежили норму води на одного – 750 мілілітрів. Звичайно, не забираємо воду, хто більше візьме. Цей новий бювет ми відкрили 16 червня минулого року. До того набирали вище у джерелі. За пів години чоловік 5 могли пройти. У бюветі тепер 25 встигають набрати ту ж кількість за 15 хвилин. Вода зберігає властивості до двох тижнів. У селищі, крім цього, є ще два облаштованих бювети. Один з них — з джерел води «20» — йодобромна та «21а» з підвищеним вмістом гліцерину. Це води для лікування сечокам’яної системи. У третьому бюветі набирають «Нафтусю» з джерел «8-9-10». Джерела «25-26» з «Нафтусею» відновили минулого року. Там поставили нову надкаптажну споруду, охоронну зону біля джерела. «15» джерело з вмістом заліза теж відновили торік. Ця вода окислюється за 40 хвилин. Її треба відразу пити. У «357» джерелі дуже високий вміст гліцерину. Так і називають в народі – «гліцеринка», вмиваються нею.
Автор: Валерій Шмаков
Наталія Буримська з Дніпра
— Приехали взять воды на неделю. Отдихаем в Трускавце 21 день, — каже 61-річна Наталя Буримська із Дніпра у затемнених окуляри. Взута у кросівки з яскравими шнурівками. Біля бювету вигулює французьку болонку Анфісу. — З міста поїхали, в нас там гірша екологія. І я алергік, лікарі радять їхати з міста в сезон цвітіння амброзії. Тут одразу всі симптоми зникають. З чоловіком у Трускавці зняли двокімнатну квартиру за 6 тисяч гривень. Ціни порівняно з Дніпром дуже хороші.
Президент Володимир Зеленський наголошує, що попри виклики, з якими нині зіткнулася Україна через епідемію COVID-19, досягнення миру на Донбасі та деокупація Автономної Республіки Крим були й будуть для нього головними пріоритетами.
«Пункт, який не був першим, але є найголовнішим для мене і, я переконаний, для вас і для всіх українців. Це завершення війни на Донбасі, настання миру, повернення наших людей, повернення наших територій», – заявив Глава держави під час проголошення послання до Верховної Ради про внутрішнє та зовнішнє становище України.
Володимир Зеленський нагадав, що для цього було розблоковано Нормандський процес, який фактично призупинився з 2016 року, вдалося звільнити з окупованих територій та з Росії 136 громадян, серед яких українські моряки, Олег Сенцов, Едем Бекіров, Олександр Кольченко, Станіслав Асєєв та багато інших.
«Ми боремося за кожного українця – і військового, і цивільного. Для мене людина – найвища цінність. І кожен громадянин має знати: я – українець, і моя держава мене не залишить. Процес звільнення наших громадян триває, ми пам’ятаємо про всіх, хто досі перебуває в полоні, і робимо все для їхнього повернення», – наголосив Президент.
Важливим Глава держави назвав проголошене 27 липня припинення вогню. «Сьогодні режим тиші триває 86-й день поспіль – найдовше за роки війни», – констатував він.
Володимир Зеленський погодився з тим, що цей режим не є ідеальним – фіксуються його порушення, спроби зриву. Але головне – кількість пострілів суттєво зменшилась, і за весь цей час Україна мала одну бойову втрату.
«Це боляче. Але те, що з’явилися дні, тижні та навіть уже місяці, коли ми не ховаємо своїх героїв, коли не плачуть матері та діти, – дає нам надію. Коли місцеві жителі кажуть, що не слухають новини про «тишу», бо чують реальну тишу, – це дає надію», – наголосив Президент.
Він зазначив, що Європейський Союз, США, Канада, Велика Британія, Туреччина та інші наші партнери продовжують незмінну підтримку України, а вітчизняні дипломати безперервно працюють для підготовки наступного Нормандського саміту в Берліні для продовження руху до настання миру в Україні.
Водночас влада країни пам’ятає: і в Криму, і на окупованому Донбасі живуть наші громадяни, і ми маємо дбати про них, боротися за них. Тому було відновлено міст і дорогу в Станиці Луганській, вирішено питання щодо питної води на Донбасі, будуються нові та зручні сучасні КПВВ, зокрема й на межі з Кримом.
«Надважливо, яку Україну бачать наші громадяни, перетинаючи тимчасовий кордон. Ми робимо все, щоб вони бачили її освітленою, асфальтованою та комфортною», – сказав Глава держави.
Триває боротьба й за молодь на цих територіях, за їхній розум. Саме тому з цього року діти з Криму та ОРДЛО можуть вступати в усі заклади вищої освіти України та навчатися там безкоштовно.
Для того щоб люди, які проживають на окупованих територіях, знали правду про Україну від України, а не від пропагандистських каналів окупанта, Україна запустила канал «Дом», що мовить на Крим і Донбас.
«Зрозуміло, ми не можемо мати об’єктивні цифри переглядів там, але шквал постійної критики цього каналу з боку російських ЗМІ говорить, що справа рухається у правильному напрямку», – зауважив Володимир Зеленський.
Президент також поінформував, що завжди запрошує всіх світових лідерів відвідати не тільки Київ, а й разом з ним – Донецьку та Луганську області. Спільно з Володимиром Зеленським це вже зробили Дональд Туск, Президент Швейцарії, спецпредставник голови ОБСЄ Мартін Сайдік, посли Німеччини та Франції в Україні.
«Вони бачать реальну картину там і передають її іншим нашим партнерам. Я дуже радий, що завтра і 120 депутатів партії «Слуга Народу» поїдуть на Донбас. Не в Туреччину, не на Мальдіви, як колись. Депутати поїдуть на передову. І почують про ситуацію там не із соціальних мереж, а від наших військових і місцевих мешканців», – зауважив Глава держави.
Президент із сумом констатував: на жаль, питання Криму ніколи не було на порядку денному Нормандського формату. Але воно було, є й завжди буде на порядку денному чинної влади, наголосив він і заявив: допоки Крим залишається окупованим, а українці та кримські татари зазнають регулярних переслідувань, світ не має забути про Крим.
Для цього українська влада шукає нові дієві інструменти, зокрема створює формат «Кримська платформа» – майданчик для координації міжнародних зусиль для захисту прав кримчан та деокупації півострова.
«Я вже предметно обговорив цю ініціативу з представниками Європейського Союзу, Великої Британії, Канади, Туреччини та іншими партнерами. Багато з них готові приєднатися та брати в ній активну участь», – повідомив Глава держави.
Однак, зауважив він, уже зараз держава та представники влади мають ухвалювати рішення, які наблизять деокупацію.
«Всі українці мають однаково розуміти, що буде після звільнення та повернення наших тимчасово окупованих територій. Досягнувши миру, ми розпочнемо безпечну реінтеграцію, користуючись успішним міжнародним досвідом. Це пакет законів про перехідний період, насамперед – про відповідальність», – заявив Президент, зазначивши, що йдеться, зокрема, й про особливі економічні умови для Донбасу.
«Нам потрібна Стратегія розвитку економіки Донецької та Луганської областей, що включатиме податкові та митні преференції, страхування військово-політичних ризиків для інвесторів, арбітраж за міжнародними стандартами. Робота над нею вже почалася», – додав він.
Володимир Зеленський також зауважив, що в контексті повернення окупованих територій і громадян, котрі там проживають, існує чимало маніпуляцій, зокрема щодо так званої амністії.
«Страшне слово «амністія» – не про всіх і не про уникнення відповідальності. А про мільйони наших громадян, на чиїх руках немає крові і які зараз фактично самі перебувають у заручниках в окупанта. Їм потрібен чіткий сигнал – не варто боятися, гідне майбутнє – тільки з Україною», – резюмував він.
Окремо Президент наголосив: настання миру в Україні не означає, що влада і держава перестануть дбати про армію.
«Навпаки, лише сучасне та боєздатне військо буде гарантом подальшого миру та запорукою безпеки України», – заявив Володимир Зеленський.
Поряд із фейковими повідомленнями про повістки у військкомат, «страшилки» про розвал армії, є беззаперечні факти – у 2020 році бюджет на армію став найбільшим в історії України, наголосив Глава держави.
«У часи коронакризи він не зменшився ні на гривню. І не розганяйте, будь ласка, «зраду», що у 21-му році ми скоротимо кошти на військо. Не тому, що це неможливо, а тому, що бюджет ще не прийнято. А тому я не дозволю цього зробити. Як мінімум, ці кошти залишаться на рівні цього року, тобто понад 117 мільярдів гривень. Тобто на 15 мільярдів більше, ніж в епоху білбордів про армію», – сказав Президент.
В Україні введуть обмеження червоного рівня епідеміологічної небезпеки на усій території країни у разі щодобового виявлення 11-15 тис. випадків Covid-19 і завантаження ліжок на рівні 85%.
Про це повідомив міністр охорони здоров’я Максим Степанов під час доповіді у Верховній Раді 20 жовтня.
За його словами, МОЗ розробило відповідний план щодо спроможності системи охорони здоров’я, за яким передбачаються чотири рівні епіднебезпеки.
Читайте: Мінімальна зарплата 20-25 тис. грн: Зеленський анонсував підвищення для медиків
перший рівень – збільшення кількості хворих на коронавірус до 5-7 тис. на добу;
другий рівень – завантаженість лікарень пацієнта близько 70%, приріс 8-10 тис. на добу;
третій рівень – 11-15 тис. хворих на добу, завантаженість ліжок – не менше 85%;
четвертий рівень – близько 20 тис. випадків на добу.
– За навантаження першого рівня система охорони здоров’я може витримувати. На другому рівні ми можемо опинитись найближчим часом. У цьому випадку ми збільшимо кількість ліжок до 52 тис., почнемо реалізацію заходів, спрямованих на відкриття тимчасових госпіталів поза медустанов, – зазначив Степанов.
Окрім того він додав, що буде збільшена кількість медпрацівників у всіх медустановах для пацієнтів з коронавірусом за рахунок залучення персоналу інших відділень та укладення контрактів. Посилиться контроль за виконанням обмежувальних заходів у всіх адміністративно-територіальних одиницях.
Очільник МОЗ також додав, що за третього рівня епідеміологічної небезпеки додатково забезпечуватиметься введення жорстких карантинних обмежень у країні з використанням повного переліку обмежень червоного рівня.
Почнеться мобілізація всіх медичних працівників. Буде організовано роботу відомчих установ для цивільного населення та забезпечена робота польових госпіталів.
За словами Максима Степанова, за четвертого рівня будуть активуватись протоколи медичного сортування з пріоритетом надання медичної допомоги.
Постанова про боротьбу з коронавірусом
20 жовтня Верховна Рада ухвалила постанову Про заходи протидії поширенню коронавірусної хвороби та захисту всіх систем життєдіяльності країни від негативних наслідків пандемії та нових біологічних загроз.
Цей проект передбачає забезпечення безкоштовними ліками для амбулаторного лікування пацієнтів з Covid-19, безкоштовне тестування, збільшення потужностей лабораторій та перепрофілювання лікарень під відділення для лікування коронавірусу.
У ніч проти 20 жовтня, о 05:01 ранку, рятувальники ліквідували пожежу, що виникла на відкритій території біля залізничного приміського вокзалу столиці.
Про це повідомила пресслужба ДСНС Києва.
«Бійці встановили, що загоряння виникло в недієвому кіоску, з розповсюдженням полум’я на ще 2 кіоски, площею 40 кв. м», — йдеться в повідомленні.
Внаслідок пожежі недієвий кіоск обгорів повністю, в інших 2 пошкоджені меблі та приладдя, закопчені стіни та стелі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Моторошна ДТП у Києві: автівка перекинулася й загорілася
Для приборкання вогню залучили 5 одиниць пожежно-рятувальної техніки, а також 23 пожежних.
Причина загоряння наразі встановлюється. Жертв та постраждалих немає.
Світлину з похорону Степана Бандери в Мюнхені оприлюднила Марія Карпа – учасниця об’єднання українок у Бельгії. Фото: ukrajinciberlinu.wordpress.com
20 жовтня 1959 року в Мюнхені відбувся похорон провідника ОУН Степана Бандери. За 5 діб до того його вбив радянський агент Богдан Сташинський.
Відспівали українського діяча у греко-католицькому соборі Івана Хрестителя. Службу правив владика Платон, якому допомагало вище українське духовенство Західної Німеччини.
До храму пустили родичів і найближчих соратників провідника. Його обличчя відкрили, щоб усі могли з ним попрощатися.
Після служби труну з тілом винесли з церкви під спів «Вічної пам’яті» та накрили її українським прапором. До процесії долучилися тисячі чоловік, які несли із собою вінки. Вони рушили до міського цвинтаря Вальдфрідгоф де на 43 полі і поховали Бандеру. У його могилу поклали жменю української землі та воду з Чорного моря.
За декілька років, боячись розправи з боку КГБ, Сташинський разом із дружиною сам утече до Західного Берліна та зізнається у вбивстві місцевій поліції.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Степану Бандері 111: 5 найцікавіших фактів про життя голови проводу ОУН
Провідника ОУН Степана Бандеру вбили у Мюнхені, ФРН, 15 жовтня 1959 року. Вбивця діяв з наказу голови КГБ Олександра Шелепіна і першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова.
Того дня Бандера, який приховувався під ім’ям Штефана Попеля, входив до свого будинку по вулиці Kreittmayrstraße 7. На сходовому майданчику між першим і другим поверхом його чатував агент КГБ Богдан Сташинський, що мав псевдонім Олег. При собі тримав спеціального двоцівкового пістоля, виготовленого в спецлабораторії КГБ №12. Зброю зарядили ампулами з розчином ціанистого калію.
Коли Бандера намагався відчинити двері квартири, убивця підійшов до нього, покликав, наставив в обличчя газету, в якій сховав пістоль, вистрілив двічі та втік. Обидва вдихнули смертельні пари, але Сташинський мав із собою антидот.
Президент Володимир Зеленський наголошує, що всіх українців об’єднує ідея про гідне та заможне життя, тому має бути представлена стратегія розвитку економіки України, щоб було чітке розуміння, куди рухається країна. Про це Глава держави сказав під час проголошення послання до Верховної Ради про внутрішнє та зовнішнє становище України.
«Ми ухвалюємо закони, яких бізнес, інвестори та міжнародні партнери чекали довго. Завданнями моєї програми були детінізація економіки, розвиток внутрішнього виробництва, доступне кредитування», – наголосив Володимир Зеленський.
Президент нагадав, що вже ліквідовано монополію «Укрспирту» та виведено цю галузь із тіні, зокрема минулого тижня приватизовано перший спиртовий завод, і необхідно продовжити цей процес, що в перспективі має збільшити надходження до бюджету майже у вісім разів.
Крім того, ухвалено закон про легалізацію грального бізнесу, по всій країні закрито тисячі підпільних казино.
«Те, що роками існувало в тіні, вже наступного року, з першими ліцензіями, має принести в бюджет п’ять мільярдів гривень», – повідомив Володимир Зеленський. Президент нагадав, що закрито майже тисячу нелегальних заправок, і завдяки цьому офіційні мережі АЗС знизили ціни на бензин. Також облікова ставка Національного банку України з 17% у квітні 2019 року знижена до 6%, що дало змогу зменшити кредитний відсоток іпотеки на житло та запровадити кредити для бізнесу під 5-7-9%. Згідно з даними Глави держави, менш ніж за рік малий і середній бізнес вже отримали понад 10 мільярдів гривень. Крім того, ухвалено закон про концесію й проведені конкурси для морських портів Ольвія та Херсон, які залучили інвесторів з Катару, Грузії та Швейцарії.
«Ми почали масштабну приватизацію. Важливо: мова не про стратегічні об’єкти держави, а про сотні неефективних підприємств, де були лише корупція та борги. Вчора вони приносили державі збитки, а вже сьогодні – мільярди. Наприклад, готель «Дніпро», – нагадав Володимир Зеленський.
Крім того, вдалося забезпечити енергетичну безпеку та підписати новий 5-річний контракт з «Газпромом» на транзит газу, а також отримати 3 мільярди доларів США, виграних у Стокгольмському арбітражі. Президент зауважив, що з 1 вересня мінімальну заробітну плату збільшено до 5 тисяч гривень, у січні 2021 року вона становитиме 6 тис. грн, а в липні 2021 року – 6,5 тис. грн. Крім того, відбулася індексація пенсій та їхнє збільшення для громадян похилого віку.
«Важлива наша обіцянка та, без перебільшення, історичне рішення – це запуск в Україні ринку землі. Величезний спротив цій реформі, маніпуляції та міфи, бажання політиків та окремих бізнесів зберегти «сірий» ринок, на якому за цей час ними було вкрадено 5 мільйонів гектарів землі. Ми зробили реформу для людей. Право купівлі отримають лише українці», – зауважив Президент. Він додав, що передбачено обмеження максимальної площі у власності однієї особи та пільгові умови українським фермерам. Завдяки указу про передачу сільськогосподарської землі з державної до комунальної власності місцеве самоврядування отримає у власність понад два мільйони гектарів землі, а кошти від землекористування зможуть використати для розвитку та добробуту своїх громадян.
«Зрозуміло, що коронакриза не зробила винятку для економіки України. Але всі кризи минають. Мине й ця. І ми вийдемо з неї сильнішими», – зазначив Глава держави. Він наголосив, що уряд провів повноцінний аудит держави і протягом двох тижнів представить його результати. За словами Президента, попереду багато роботи, і пріоритети зрозумілі – зменшення частки держави в економіці, розвиток державно-приватного партнерства, проекти з високим мультиплікатором, які повертають інвестиції через податки та створюють нові робочі місця, а також податок на виведений капітал та нульова декларація.
«Україні потрібна повноцінна стратегія розвитку. Не на два, три чи п’ять років. Досить міряти розвиток України політичними каденціями. Нам потрібне чітке бачення – куди й чому має рухатись наша економіка до 2030 року. Знаю, що така робота велась урядом. Тому разом з результатами аудиту держави очікуємо і презентації розвитку економічних векторів України до 2030 року», – резюмував Президент.
