Обшуки у Національному центру Олександра Довженка
фото з відкритих джерел
Національний центр Олександра Довженка від початку року не отримав державне фінансування за бюджетною програмою, проект якої Мінфін не затвердив. Держкіно нібито подало в профільне міністерство занижені показники фінансування центру та ініціювало скорочення фінансування до 3,4 млн грн замість запланованих 8,6 млн – тобто менше майже утричі. Відповідно Центр ні зміг виплачувати заробітну плату працівникам, а його майно могло бути арештовано через претензії кредиторів.
Держкіно відреагувало на ситуацію. «Ця інформація неправдива – це єдине, що вам можу сказати. Я рекомендую ставити питання Міністерству культури. Це заклад Міністерства культури, не наш заклад. А ми лише в рамках нашої програми держпідтримки кінематографу даємо суму грошей. А в цьому році у зв’язку з секвестром бюджету ми подали для всіх скорочені суми», – пояснила ситуацію нова очільниця Держкіно Марина Кудерчук у коментарі «Радіо Свобода».
До вищенаведеної проблеми з фінансуванням додав проблем карантин, який фактично паралізував потік доходів від здачі в оренду нерухомості та проведення різноманітних заходів Центром. «Оскільки бюджетними коштами покривається 70% заробітного фонду центру, станом на травень невиплаченою лишається заробітна плата працівників за січень та лютий, – зазначають в установі. – Зважаючи на відсутність фінансування, адміністрацією центру було прийнято рішення переведення всього особового складу в простій в березні-травні зі збереженням двох третин окладу».
Сьогодні ж ситуація навколо Центру Довженка отримала несподіваний поворот. До установи прийшли правоохоронці з обшуком у справі, яка тягнеться вже п’ятий рік. «Є ухвала суду щодо кримінального провадження, відкритого за заявою Державної аудиторської служби за результатами їхньої ревізії Центру в 2015-2018 роках. Три пункти акту цієї ревізії ми частково оскаржуємо в суді. Саме за цими пунктами здійснюється вилучення документів», — розповів директор Центру Довженка Іван Козленко. Він написав заяву на звільнення через початок процедури банкрутства Центру з 27 травня. Очільник Центру обвинувачує Мінфін у невиконанні фінансових зобов’язань, а очільницю Держкіно Марину Кудерчук в непрофесіоналізмі.
Іван Козленко є культурологом, артменеджером. У 2003 році закінчив філософський факультет Одеського національного університету ім. Мечникова за спеціальністю «філософ, викладач філософії», напрямок «культурологія». Заснував літературний часопис «Квадрат арт-проектів Нервометр», викладав філософію та соціологію в Одеському художньо-театральному училищі ім. Грекова. У 2010 році в Одесі заснував фестиваль німого кіно і сучасної музики «Німі ночі». З 2011 до 2014 р. – заступник гендиректора, директор кіноархіву державного фільмофонду «Національний центр Олександра Довженка». З 2014 року генеральний директор державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка».
В бліц-інтерв’ю «Главкому» Іван Козленко виклав свою версію подій конфлікту навколо Довженко-Центру.
Іван Козленко
Ви написали заяву про звільнення. У документі йдеться про порушення з боку Мінкульту своїх зобов’язань, зокрема міністерство допустило банкрутство Довженка центру з 27 травня. Але заборгованість накопичувалася не один місяць. Чому публічною проблема стала тільки тепер?
Ми чотири чи п’ять місяців намагалися ситуацію все-таки вирішити, відкрити фінансування, але через безкінечні реструктуризації Мінкульту, це виявилося неможливим. Із нашого боку публічно заява зараз вийшла тому, що ми позавчора отримали лист від Міністерства фінансів. Вони повідомили, що вкотре паспорт бюджетної програми не підписаний. Це означає, що фінансування не відкрито і невідомо, коли відкриється. Нам уже тричі повертали цей документ (без підпису).
До кого саме і в який спосіб ви зверталися? Які пояснення чули у відповідь?
Безумовно, було листування з Мінкультом, писали до комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, весь час були на зв’язку зі Світланою Фоменко, виконуючою обов’язки міністра культури. Вона, варто сказати, намагалася це питання вирішити, але проблема якраз не в цьому міністерстві. Ми пишемо в міністерство тому, що воно є нашим органом управління, але базовий розподіл коштів робить Держкіно. Причому, не погоджуючи його ні з міністерством, від якого воно їх отримує, ні з власною ж радою з підтримки кінематографії, яка своїм рішенням у травні виділила нам відповідну суму, яку ми запитували, яку ми погодили з Мінкультом. Голова Держкіно чомусь вважає, що ця сума має бути зменшена втричі, до 3,3 млн грн. Ніякого обґрунтування, ніяких аргументів цьому не навели. Нам просто спустили лист з повідомленням, що от вони подали такі цифри в казначейство. І з нами ніхто цих цифр не погоджував, міністерство теж про це нічого не знало.
Чи спілкувалися ви з цього приводу з Мариною Кудерчук?
Із Кудерчук я не спілкуюся, вона також зі мною, я так розумію, не спілкується. Моя позиція щодо Кудерчук публічна і відома. Я вважаю, що ця людина не має очолювати Держкіно. Вона його очолила на сумнівному конкурсі. Її компетенції, її знань недостатньо, щоб очолювати таку велику державну інституцію з такими бюджетами. Очевидно, її рівень — це запуск YouTube каналу Держкіно, оцим вона займається впритул. Наскільки мені відомо, за п’ять місяців поки тривав бюджетний процес, вона жодного разу не з’явилася ні в Мінфіні, ні в Мінкульті, щоб хоч якось тиснути на уряд щодо збільшення фінансування. Як ви знаєте, перший секвестр бюджету, перший проєкт змін до бюджету, який в березні розглядала Верховна Рада, передбачав взагалі нуль гривень, нуль копійок для Держкіно. Після обурення кіноспільноти, культурної спільноти, все-таки парламент проголосував за 450 млн грн. Але це не заслуга Кудерчук, вона для цього не зробила абсолютно нічого. Це громадський тиск.
Я контактував з головною бухгалтеркою Держкіно, яка не відповідала мені на дзвінки. Я знав, що виноситься проект паспорту бюджетної програми на розгляд ради Держкіно з підтримки кінематографії, я знав, що там стоїть 3,3 млн грн зі своїх джерел.
У вас є для себе відповідь на питання, чому дійшло до початку процедури банкрутства?
Для себе у мене є відповідь: це саботаж керівництва Держкіно. І це навмисне втручання в цей бюджетний процес з тим, щоби подавати некоректні показники, вони подавалися кілька разів у Мінфін.
Мета?
Не знаю, якась помста, напевно, особиста. Я не знаю, як це пояснити. Це не раціонально.
У вас із кимось були особистісні конфлікти?
Із Кудерчук у мене не конфлікт, я у Facebook написав все, що я думаю про цю пані. І моя позиція їй відома. Я не прийняв і вважаю неправильним те, що вона посіла цю посаду, будучи четвертою за результатами конкурсу. Уряд визначив головою Держкіно не Сергія Зленка, не Ольгу Бесхмельниціну, справді достойних кандидатів, відомих у кіноспільноті. А визначив чомусь нікому не відому директорку запорізького кінотеатру.
Останнім часом ви активно критикували фільм «Дау» Іллі Хржановського, російського режисера, який тепер очолює проект Меморіалу «Бабин Яр» у Києві. Це може бути причиною того, що вас таким чином мстять за це?
Ні, я не пов’язую з цим.
Ви написали у Facebook, що обшук, який в центрі проводили поліція і СБУ, не пов’язаний із вашою заявою про розірвання контракту з Мінкультом. Але можливо саме тому, що знаходили порушення, фінансування і не продовжили?
Вони (уряд) цього не могли знати (деталей справи, про ймовірні порушення). Це по-перше. По-друге, очевидно, обшук пов’язаний з тим, що рух у цій справі не здійснювався впродовж цілого року. З нами майже не контактували слідчі. Відповідно, провадження має бути закрито, оскільки його відкривають на один рік, а він вже завершується. Тобто зараз поліція повинна була або його закрити, або далі дати хід справі. От вони під тиском власних процесуальних термінів дуже невдало з’явилися у нас саме сьогодні. Я не пов’язую ці речі, Держкіно не володіє інформацією (про деталі справи).
За вашими словами, юристи Центру збирали необхідні документи на вимогу правоохоронців. Тоді як пояснити необхідність обшуку, що їх не влаштувало? На коли у вас був призначений дедлайн підготовки документів?
Ми у понеділок, 25 травня вийшли на роботу, як і всі, коли розпочався другий етап зняття карантинних обмежень. Ідеться про велику кількість документів, цього тижня ми збиралися їх надіслати. Я не знаю, чому був такий поспіх з їхнього боку. Ще й в присутності СБУ потрібно було вилучати документи. Ніхто нічого не приховував. Ми повністю їх надали при перевірці Державною аудиторською службою. Тобто аудитори їх мали в повному обсязі. Коли вони зверталися з клопотанням відкрити кримінальну справу, вони мали передати до поліції ці документи. Ми потім ще раз надавали поліції ці документи, але як нам пояснили, слідчий у справі змінився і вони їх (документи) знайти не можуть. Тут я нічого прокоментувати не можу – така ефективність.
Обшуки у Національному центрі Олександра Довженка проводили співробітники Національної поліції та СБУ. 28 травня 2020 року
Обшуки проводилися на підставі рішення суду за заявою Державної аудиторської служби за результатами їхньої ревізії Центру в 2015-2018 роках. І стосувалися вони трьох пунктів акту ревізії. Про що йдеться?
Ці три пункти стосуються оренди нерухомості.
- Держаудит за якимись своїми критеріями визначив, що дохід від оренди мав бути більшим, ніж є, що це неринкова ціна оренди у нас. За цифрами вам не скажу, оскільки у претензіях навіть не фігурує цифра. Іде мова про імовірно недоотриманий прибуток. Але то обраховане, хто рахував. Окрім того, ми не є суб’єктом підписання договору оренди, він підписаний між орендарем, ПП «Абсолют-Холдінг» і Фондом Держмайна. Тобто ми не можемо контролювати процес, на які суми і за якими принципами вони виходять.
- Сплата земельного податку під цими орендованими корпусами. Є рішення суду, яке дозволяє орендарям не сплачувати, тому що договір був укладений у 1994 і 1998 роках до вступу в дію нового Земельного кодексу. В 90-х роках договір оренди землі укладався без обов’язкової сплати земельного податку. Орендарі довели у суді, що вони не мають його сплачувати тому, що закон не має зворотної сили. Для Держаудиту таке обґрунтування було недостатнім, тому вони це також вважають порушенням.
- Моя зарплата, точніше надбавки і премії, які я нараховував як собі, так і іншим працівникам, нашому штату. Це в період, коли моя зарплата була меншою, ніж у моїх підлеглих.
Про яку саме зарплату йдеться?
Була зарплата 4000 грн, 4700 грн. А у менеджерів, наприклад, 6000 грн. Ми керувалися пунктами колективного договору, який передбачає можливість нарахування генеральному директору додаткових доплат. Прийнятий цей документ був зборами трудового колективу ще до початку моєї роботи в Довженко-центрі.
То скільки ви реально з доплатами отримували на руки?
Вони (аудитори) пишуть, що 240 тис. грн мені зайвих було нараховано.
В якому статусі ви проходите по цій справі?
У мене є повістка про виклик для участі в допиті у прокуратурі на 3-4 червня. Слідчий – Луцик. В статусі кого, не написано. СБУ супроводжувала слідчі дії. На документі написано, що це кримінальне провадження від 7.08.2019 року. Тобто це справа, яка була відкрита ще у серпні минулого року, але рух по ній не відбувався.
Раніше вас допитували в цій справі?
Так, це не перший виклик. Раніше я був на допиті, у прокуратурі Голосіївського району. Вони стверджують, що протоколу цього допиту не мають і що слідчий змінився.
Національний центр Олександра Довженка (Довженко-Центр) – найбільший кіноархів України, в якому зберігається більше 6000 художніх, документальних, анімаційних українських та закордонних фільмів та тисячі архівних документів з історії українського кіно.
Заснований у 1994 році на базі найбільшої за часів СРСР української кінокопіювальної фабрики (працвала з 1948 року). Довженко-Центр об’єднує сучасне фільмосховище з системою клімат-контролю, єдину в Україні кінокопіювальну лабораторію, Музей кіно, паперовий кіноархів, медіатеку та власне видавництво й здійснює збереження, популяризацію, дослідження та поширення національної кіноспадщини в Україні та закордоном.
У2015 році розпочато трансформацію індустріальних будівель Центру, їх перетворення в відкритий публічний простір, для чого на базі Центру засновано арт-кластер, що об’єднує низку громадських ініціатив в сфері сучасного мистецтва – театру, музики, книговидання тощо. Відтоді Довженко-Центр також працює як популярний майданчик для проведення концертів та перформансів.
Михайло Глуховський, Павло Вуєць, «Главком»
«Главком» готовий надати можливість викласти свою позицію усім учасникам цього конфлікту.
